Леонід Юрушев. Таємний «спонсор» Арсенія Яценюка

Леонід Юрушев. Таємний «спонсор» Арсенія Яценюка

866
ПОДЕЛИТЬСЯ

Однією з найзагадковіших особистостей в українському бізнесі є мільярдер Леонід Юрушев. За весь час його бізнес-кар’єри, він не дав пресі жодного інтерв’ю або коментаря. Про його біографію теж ходять різні чутки, деякі кажуть, що він сидів у в’язниці, інші, що він займається відмиванням арабських грошей, треті говорять про його зв’язки з «донецькими». Поки українські ЗМІ гадають, хто він і звідки з’явився, бізнесмен продовжує «робити гроші» на різних махінаціях в будівельній і фінансовій сфері. Так хто ж такий Леонід Юрушев, і що ховається в його минулому?

Народився Леонід Леонідович в далекому 1946 році в Донецькій області. Освіту отримав в одному з гірських технікумів. Судячи за даними Міносвіти, диплома про закінчення вищого навчального закладу у Леоніда Юрушева немає. Згідно з його офіційною біографією, трудовий шлях він розпочав робітником на меблевій фабриці. Після цього даних про його життя аж до 1994 року взагалі немає, таке відчуття, що хтось ретельно законспірував його дії в минулому. Ходять чутки, що у нього були серйозні проблеми з законом, однак, замовчується про те, як він їх «порішав».

На хвилі розпаду радянського союзу Леоніду Юрушеву вдалося створити кооперативний рух, що займається продажем і виробництвом побутових товарів. Саме цей стартовий капітал допоміг йому увійти до складу співзасновників банку «Форум», завдяки якому він і зробив свій фінансовий стан. Згідно з інформацією джерел, з 1999 по 2001 рік Юрушев очолював ревізійну комісію банку «Форум», а з вересня цього ж року був главою його наглядової ради. Примітно, що одним з акціонерів банку був видавничий центр «Генеза», підконтрольний тодішньому прем’єр-міністру Павлу Лазаренку і його оточенню. Подейкують, що через цю структуру він відмивав нажиті «непосильною працею» фінансові кошти.

У 2006 році Леонід Леонідович «вибив» від АМКУ (Антимонопольний комітет України) дозвіл на покупку 50% акцій «Форуму». З цього моменту він став його прямим власником (до цього контролював його за допомогою структур «Провіта» і «Елмак»). Після цього бізнесмен розпочав активні переговори з продажу банку іноземним інвесторам. У результаті його купив за колосальну суму (майже $ 800 млн) німецький Commerzbank.

Леонід Юрушев тісно пов’язаний з вагонобудівним бізнесом в Україні. На грунті цього у нього в 2002 році зав’язалася «ділова» дружба з Сергієм Тігіпком. Разом бізнесмени «підім’яли» під себе Кременчуцький сталеливарний завод. Пізніше Юрушев і підконтрольна Тігіпку група «ТАС» захопила контроль над Крюківським вагонобудівним заводом. Разом з Тігіпком вони також вийшли на завод «Дніпровагонмаш». Справа йшла до створення величезного профільного вагонобудівного консорціуму, однак в 2005 році через конфлікт інтересів між бізнесменами почалася справжня війна, в ході якої на Кременчуцький сталеливарний кілька разів влаштовували рейдерські атаки.

Найжорстокішою битвою виявився епізод, який стався 17 травня 2006 року. Акціонери призначили на цей день засідання в приміщенні дніпропетровського науково-дослідного інституту «Укрчерметмеханізація». На зал засідань, в якому мали відбутися збори, напало угрупування людей (близько 200 осіб). Всі вони в руках тримали біти, кастети і ланцюги. Розбивши двері зали засідань, вони почали мутузити учасників зборів, а також їх охорону. Цю вакханалію припинила міліція разом із загоном «Беркута». У ході операції було затримано 172 людини, у яких вилучили довіреність на голосування з підписом одного з членів наглядової ради «Форуму» Наталії Пухальської. В організації цієї «терористичної» атаки звинуватили Юрушева, який (как не странно) сам на «криваве» засідання не прийшов. Боротьбу за Кременчуцький сталеливарний завод виграв Сергій Тігіпко, а ставлеників Юрушева по-тихому прибрали від керівних постів.

Ще одним гучним епізодом у взаєминах між Юрушевим та іншими олігархами стала дільба Дніпропетровського вагоноремонтного заводу. До 2006 року це підприємство належало Леоніду Леонідовичу і пану Олександру Бойко, який займав на підприємстві пост голови наглядової ради. Цей Бойко, ще наприкінці дев’яностих викупив контрольний пакет акцій підприємства і йому належало більше 50%. Коли в 2005 році Юрушев викупив у «Інвест-холдингу» і корпорації First Euro Alliance Ltd 40% акцій підприємства. Ситуація на заводі загострилася, оскільки місця в керівництві заводу були поділені порівну між його головними акціонерами. Це дало підгрунтя для постійних розборок між олігархами. У них виник конфлікт інтересів, оскільки у Юрушева проекти з вагонобудування були пов’язані з Іраном, а у Бойка були плани на проекти в Росії. Несподівано для всіх Леонід Леонідович прийняв рішення продати свої акції.

По суті, після угоди Бойко став повним власником всіх активів заводу, проте, також він виявився повним дурнем. Купивши у Юрушева акції за заниженою ціною, він ніяк не чекав, що вже в листопаді через закулісні ігри з мером Дніпропетровська Іваном Куліченко завод закрили. Точніше не закрили, а перенесли, аргументувавши це необхідністю побудувати на місці «промислової зони» новий житловий район.

Леонід Юрушев свого часу був невтомний будівельником, створивши в 2001 році фірму «Ярославів Вал», він вляпався в ряд великих «будівельних» скандалів. Менше ніж через рік після створення цієї будівельної компанії бізнесмен разом з його страховою фірмою «Форум» заснував підприємство «Аквапарк», яке виграло тендер на кращий архітектурний проект аквапарку в Києві. Компанія «Ярославів вал» мала закінчити будівництво за 2 роки. Проект був грандіозним, однак, аквапарку на озері Тельбін, як ми бачимо, немає і зараз. Продавши інвесторам величезну кількість акцій «перспективного» проекту Юрушев заробив майже 20 млн грн, які тут же ввів в обіг свого банку.

Найскандальнішим будівельним проектом для Леоніда Леонідовича стала споруда елітного житла прямо в Маріїнському парку, на вулиці Грушевського 9а. Зупинити будівництво не вдалося ні Олександру Омельченку, тодішньому меру Києва, ні його наступнику Леоніду Черновецькому, з його «молодою командою». Спочатку планувалося побудувати 15-поверховий будинок, однак скандально відомий Сергій Бабушкін, тодішній головний архітектор Києва, сам собі схвалив проект, в якому будинок був 22-поверховим. Прокуратура відкривала кримінальну справу на співробітників КМДА, які схвалили будівництво, розслідували кримінальну справу за зловживання службовим становищем, однак, будинок таки побудували.

Згідно з інформацією українських ЗМІ, довгий час Леонід Юрушев залишався головним інвестором Арсенія Яценюка. За даними видання «Українська правда», в загальній складності штаб чинного прем’єр-міністра отримав від Леоніда Леонідовича майже $ 20 млн. Коли прийшов час «розплачуватися по боргах» Яценюк з радістю злив своєму покровителю кілька вигідних для нього проектів. Одним з них стало надання компанії «БФ енд ГБ Тревел Рітейл», підконтрольної Леоніду Леонідовичу самої більшої площі під duty free в Борисполі.

Як бачимо, таємниць у Леоніда Леонідовича предостатньо. У певному сенсі Арсеній Яценюк йому заборгував, і зараз, прийшовши до влади, намагається відпрацювати витрачені на нього гроші. Юрушев само, як «сірий кардинал» просить його тільки про «маленькі» послуги, які приносять йому мільйони. І нашому нинішньому прем’єр-міністру вже не важливі всі години, проведені на Майдані з рупором у руці. Він зі своїх же рук підгодовує одного з представників клану «донецьких», хоча і ретельно переховує це.